Це інфрачервоне зображення Іо, зроблене з відстані 80 000 км, демонструє вулкани, потоки лави та лавові озера. NASA/JPL-CALTECH/SWRI/ASI/INAF/JIRAM
Зонд NASA “Юнона” наблизився до Іо – найбільш вулканічно активного світу в Сонячній системі. Він має здійснити низку прольотів повз супутник Юпітера, щоразу наближаючись до нього. Про це повідомляє сайт BBC Україна.
Космічний корабель уже пролетів повз Іо на відстані 80 000 км, щоб розкрити деталі його пекельного, политого лавою ландшафту. Але протягом наступного року “Юнона” наблизиться до супутника набагато ближче і зрештою пролетить над його поверхнею на висоті всього 1 500 км.
Від останньої такої зустрічі із цим супутником, який має діаметр близько 3 600 км, минуло понад 20 років.
NASA/JPL-CALTECH/SWRI/MSSS
“Ми маємо низку цілей, окрім спроби зрозуміти вулкани та потоки лави”, – сказав головний дослідник проєкту “Юнона”, професор Скотт Болтон.
“Ми також досліджуватимемо гравітаційне поле, намагаючись зрозуміти внутрішню структуру Іо, щоб побачити, чи зможемо ми визначити, чи магма, яка створює всі ці вулкани, утворює глобальний океан, чи вона є лише місцями”, – сказав він BBC News.
Головна мета “Юнони” – дослідження еволюції Юпітера, однак зараз вона отримала своєрідний “бонус” – можливість спостереження за чотирма основними супутниками планети – Каллісто, Ганімедом, Європою, а тепер й Іо. У 2021 році вона пролетіла поблизу Ганімеда, а на початку цього року – над Європою.
Під час цих прольотів “Юнона” використовувала свій мікрохвильовий радіометр. Цей інструмент, призначений для того, щоб зазирнути глибоко в хмари Юпітера, також зміг “бачити” крізь шари льоду Ганімеда та Європи на десятки кілометрів. Ці два супутники ховають на глибині воду. Вчені припускають, що там можуть бути певні форми життя.
NASA/JPL-CALTECH/SWRI
Видимі зображення – тобто фотографії, зроблені з довжинами хвиль світла, які може бачити людське око – показують, що поверхня Ганімеда являє собою суміш темніших і яскравіших плям. Яскравіші ділянки – молодші й холодніші. Радіометр “Юнони” показав, що ці зональні відмінності є не просто поверхневими явищами, а пов’язані зі структурами, які мають глибоке коріння.
На Європі температури нижчі, але зміни від місця до місця є меншими. І що цікаво, вони стають дуже однорідними на глибині.
“Це може бути натяком на те, що ми наближаємося до рідини, – каже професор Болтон. – Бо коли ми досягнемо рідини, вона буде абсолютно однорідною, бо вона буде схожа на дзеркало. Вода може бути всього на кілька кілометрів нижче – шість, вісім, щось на кшталт того. Я не готовий сказати, що це океан, але можна припустити, що вода тут відіграє певну роль”.
Лорі Глейз, директорка відділу планетарних наук NASA, сказала, що вона з нетерпінням чекає спеціальних місій, запланованих до супутників Юпітера. Зонд Європейського космічного агентства “Джус” наступного року полетить із Землі до Ганімеда. Супутник NASA “Кліппер” запустять у 2024 році – він обертатиметься навколо Європи.
“Відкриття Галілео Галілеєм цих супутників у 1610 році ознаменувало народження сучасної астрономії”, – каже вона. “До того моменту, звичайно, вважали, що Земля є центром Всесвіту і все обертається навколо нас. Але коли він направив свій телескоп на Юпітер – те, що він там побачив, не відповідало парадигмі”, – розповіла науковиця.
